Десять фобій при виборі професії

Вибір професії у житті кожної людини є одним з найважливіших кроків. Щоб не помилитись з ним потрібно позбавитись власних фобій, стати впевненим в собі і не боятись ризикувати. Тож, проаналізуємо страхи молодих людей, які обирають професію.
Страх перший
«Я погано знаю предмет (наприклад - фізику) і не складу іспит». Цей страх зрозуміти можна. Що стоїть за ним? Немає справжньої пристрасті до професії, для якої треба вивчати алгебру. Алгебра – перешкода. Людина не готова заради мрії засісти за алгебру. Або це не просто слова «не знаю фізики», а прийом, хитрість, щоб уникнути батьківської настанови - бути інженером? «Я знаю, чого хочу: буду акторкою».
Страх другий
«У мене все добре виходить, але щось конкретне не можу відокремити. Я боюся, що у мене нічого не вийде, що мені буде нудно». За таким міркуванням стоїть тривога не знайти себе, не відбутися, пройти повз головного. В цьому випадку варто звернутися до фахівця з профорієнтації у центр зайнятості. Але якщо братися самостійно за справу, то можна спробувати метод виключення. Написати десять професій, які у жодному випадку не хотілося б практикувати. Ось їх виключити. Проаналізувати, що їх об'єднує. Написати десять більш менш привабливих професій, визначити, що їх об'єднує. Це робота над пошуком критеріїв, і краще все ж зайнятися нею в компанії людини, яка знає зміст сучасних професій. Радимо звернутися до фахівців центрів зайнятості.
Страх третій
«У мене все погано виходить. Я сіра миша і не вірю в себе. Але жити якось треба». Проаналізувавши, виявляється, що є такі справи, які людина робить добре. Проблема в іншому: оточуючі не придають цьому значення. Подумаєш – уміє слухати, хоче допомагати, має добре серце. Це ще не професія! Питання: що любить робити людина, чим вона готова займатися весь час? Немає такої людини, яка б не могла робити добре хоч що-небудь. Коли людина говорить про себе, що вона все робить погано, то вона міряє себе за стандартами або просто повторює чужі слова. Наприклад, за шкільними мірками, вважається, що встигаєш значить, молодець. А випускники-відмінники часто можуть бути безвільними істотами через те, що у них здібності вище середнього. Тож, тут потрібно виховувати в собі подолання перешкод, особливо якщо ці перешкоди внутрішні – лінь, погана пам'ять тощо. Великих вершин досягають працелюбні, і ті, які не бояться працювати над помилками, страждаючи зайвим відчуттям провини.
Страх четвертий
А раптом я помилюся? Мама краще знає!». Якою б мама не була турботливою і дбайливою, навряд чи вона достатньо обізнана у світі професій. Адже бувають не лише лікарі, вчителі, перекладачі і економісти з юристами. Є, наприклад, біофізики, зоопсихологи, етнологи. Батьки, бажаючи добра своєму чаду, схиляють його до освоєння «хлібної професії»: адвоката, прокурора та бухгалтера. Вони, нібито відчуваючи здібності своєї дитини, дають їй максимум того, що можна дати – знання іноземних мов, спорт, спілкування, малювання, музику, танці. Але конфігурація запиту на професію може бути прихована і довго не піддаватись опису.
Страх п’ятий
«А раптом я не поступлю у престижний навчальний заклад і втрачу рік?». Цей страх невдачі підігрівається колективними голосіннями: «Ти що! Там без хабарів робити нічого. І таке інше». А потрібно сказати так: «Ну нічого, втратиш рік, гарненько підготуєшся і потім поступиш до престижного навчального закладу». «А якщо я забуду шкільну програму?» – «Ти не забудеш, якщо весь час готуватимешся, щодня». – «Ой, я такий ледачий, у мене такий характер, ви б знали!». Знаємо, знаємо! Раз ледачий, нічого з тебе не вийде – такий вердикт. Поступай туди, куди візьмуть». Жорстоко? Так. Дуже. Інколи такий висновок страшить молоду людину і вона починає діяти.
Страх шостий
«Не піду в кухарі, в ремісники, в робочі, а піду в юристи, зроблю кар'єру, стану суддею, прокурором, відкрию адвокатське бюро». Помилка: якщо тіло, мозок, руки в змозі робити красу своїми руками – потрібно цьому вчитися. Знаєте, що таке нудьга за деревом, за фарбою, кольором? Вона опановує людину років в 30, або і навіть в 40, якщо людина обдарована, але не проявила раніше свій дар.
Страх сьомий
«Як я поїду від батьків? Де я житиму? Ні, краще вдома. Нудно, але вдома». Ну що ж, як би ж всі люди були однаково сміливими – світ став більш агресивним. Тому такі люди теж потрібні.
Страх восьмий
Низька самооцінка. Вона виражається: високим зростом або низьким, довгим носом чи коротким, бідністю та багатством. Є безліч причин, через які людина не стала здобувати бажану освіту. Проте суть в тому, що такій людині освіта сама по собі не потрібна, знання не потрібні. Що ж потрібно? Можливо, матеріальний статок, а він швидше за все прийде до освіченої людини!
Страх дев’ятий
«А раптом у мене немає таланту?». Про те, чи є талант, судять згодом. Буває, що дорослі не бачать здібностей у дитини, буває, що бачать. Думка батьків може істотно вплинути на його розвиток. Але найсильніше впливає саме різноманітність інтелектуального і життєвого досвіду, який може дати людині середовище. А може і не дати. У однієї дитини є близькі люди, які водять її лісами та лугами, показують травичку, вчать насолоджуватися красою. Інша дитина живе з видом на купу сміття, вона ніколи нічого не чула про Лесю Українку та Григорія Сковороду, не читала книжок. Тому, такій дитині важче усвідомити і оцінити життя, яке включає спілкування з природою, музику, книги, здоров'я, розвиток. Звертаючись до дорослих, хочемо наголосити: розвивайтесь самі і давайте дітям пробувати себе в різних справах, з різними предметами, збагачуйте їх враження. Купили дитині іграшку – не ставте на поличку, грайте разом з нею, читайте книжки, цікавтесь життям дитини, її інтересами. Так ви допоможете їй знайти себе.
Страх десятий
«Чи зможу я цим заробляти? Я б пішла в психологи, але мама і папа кажуть, що маючи таку професію, сім’ю не прогодуєш». Цей страх виникає від необізнаності. Незнання суті професії, вимог, які вона пред'являє до людини, як можна розвиватися в професії і чого досягти – поширена причина невірного вибору. Що ж робити? Шукати інформацію, відвідувати фахівця з професійної орієнтації, читати про світ професій, дивитися фільми про них, слухати радіопередачі, дивитися, як працюють знайомі фахівці, проситися в помічники.
Висновок: побоювання і помилки щодо вибору професії викликані, загалом, трьома причинами:
- недостатністю інформації про професії;
- незнанням і нерозумінням своїх сильних і слабких сторін;
- небажанням дорослішати, стати самостійною людиною, висловлювати власні бажання, думки, відстоювати їх перед оточуючими людьми, друзями і батьками.
Як дізнатися про професії? Читати, дивитися фільми про професії, розмовляти з професіоналами про їх роботу.
Як визначити свої здібності? Пробувати себе в різних сферах життєдіяльності, спостерігати за собою, вести щоденник спостережень за своїми справами, успіхами і захопленнями. Відвідувати профорієнтаційні заходи для школярів, ярмарки професій, презентації навчальних закладів тощо.
Як прийти до самовизначення? Прислухатися до своїх бажань, вчитися не плутати їх із загальноприйнятими, з колективними «бажаннями» і з бажаннями батьків.