Перевірка співробітників через соцмережі: примха чи необхідність?

На пострадянському просторі набирає обертів тенденція перевіряти своїх працівників у соціальних мережах. Багато керівників, не особливо замислюючись над корисністю таких перевірок, активно звіряють самого працівника на випробувальному терміні, його резюме і його профіль у якому-небудь «ВКонтакті», «Однокласниках» або «Фейсбуці» - так роблять багато.
Якими є причини таких перевірок? Причина одна: недовіра до представленої на здобуття вакансії інформації в резюме і озвученої на співбесіді, оскільки роботодавець давно зрозумів, що в резюме можна написати що завгодно, а на співбесіді розповісти. І тому активно звіряє написане і розказане з тим, що викладено в мережах.
Яка користь від таких перевірок і чи є вона взагалі? Користь, безумовно, є, як є користь від будь-якої дії. Наприклад, роботодавець дійсно може виявити недостовірність інформації в резюме, і навіть у трудовій книжці, з інформацією, викладеною у себе на сторінці. Або побачити справжнє обличчя того, кого він думає взяти до себе в якості свого заступника або начальника відділу. А раптом цей майбутній заступник чи начальник у себе на сторінці голим на столі витанцьовує або дотримується радікальних поглядів? Або, наївно, розповідає своїм віртуальним знайомим, що, насправді, ніколи не працював на посадах, які у нього записані у трудовій та резюме? Ось тут його, роботодавець і може викрити!
Які недоліки таких перевірок? Недоліків набагато більше, ніж видимих вигод. Наприклад, деякі роботодавці часто погано відрізняють приватне від корпоративного, не вміючи відокремлювати мух від котлет: віртуальна інформація на особистій сторінці може бути особистим простором, в якому ти маєш право вести себе так, як вважаєш за потрібне. А ось сидіння за комп'ютером в офісі - простір уже корпоративний, робочий, який передбачає певну корпоративну, робочу поведінку, дрес-код, етикет тощо.
Або що гірше, в соцмережах будь-який з нас може виявитися таким собі джокером або, не дай бог, тролем або фріком, який буде провокувати, дражнити та всіляко знущатися над своїми віртуальними опонентами - тобто, насправді, не бути самим собою, справжнім, реальним, а лише спускати з ланцюга в мережу на час своє альтер его, і тільки. І хіба на підставі цих віртуальних вчинків грамотному роботодавцю слід робити висновки про своїх працівників в робочій обстановці?
Або надумає побути людиною з сімома обличчями, віртуальним лицедієм і актором, в різних амплуа, чиє віртуальне обличчя недалекий роботодавець може прийняти за істинне?
Наскільки правомочні такі перевірки? Думки розходяться: одні фахівці кажуть, що порушується основне право на privacy - особистий простір, використання інформації особистого характеру без відома господаря. Інші стверджують, що все, що викладено в соцмережу, особистим вже не є і може використовуватися на розсуд роботодавця. Так чи інакше, не де-юре, але де-людськи неприємний той факт, що люди, з якими ти працюєш, можуть збирати на тебе інформацію, вивчати твої необережні висловлювання, можливо, десятирічної давнини, фотографії, ходити по твоїй «кімнаті», не будучи туди запрошеними, і при цьому збирати на тебе компромат.
Можуть вирвати з контексту, не спромігшись вникнути в передмову, якийсь твій вигук або поспішне висловлювання і на підставі їх скласти про тебе думку, якубуде потім складно змінити. І що бути самим собою - говорити те, що думаєш, робити, як вважаєш правильним, може спричинити небезпечні наслідки, якщо твоя поведінка не збігається з чиїмись суб'єктивними уявленнями про те, як правильно, а як ні.
Резюме: грамотний і недурний роботодавець навряд чи поставиться до таких перевірок із захватом. А працівника, в першу чергу, буде оцінювати як працівника, за результатами його ставлення до роботи в перший місяць-два випробувального терміну, а не з його висловлювань в соцмережах.

domik.ua

За матеріалами hitjob.com.ua